Введення. День полазника
З цього дня не можна порати Землі, бо вона відпочиває і набирається сили. Освячення води.
Це свято присвячене Матері-Землі. Після Введення до Благовіщення (25 березня) не можна копати, або зрушувати Землю, бо вона спочиває і на літо сили набирається. [див. 4, 57].
Церковне свято називається Введення в храм Пресвятої Богородиці. Ця подія не відома в Євангеліях і взята в апокрифічних книгах. Ці джерела подають, що батьки Пресвятої Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли їй виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин з св. Йосифом. [1].
Як версія, Яким і Анна можуть мати походження від шумеро-аккадської мітології, де Боги Кі – Земля і Ан – Небо, це разом дає Океан, який в деяких грецьких мітосюжетах виступає "генезисом для всіх". Вважається, що походження імені титана Океан етимологічно є незрозумілим, можливо східним. У багатьох космогонічних міфах Світовий Океан як первозданні води є одним із втілень Хаосу або самим Хаосом.
Нам відомо, що Діва Марія уособлює Матір-Землю, яка породжує Сонце-Ісуса. Але сам принцип вирахування свята залишається невизначеним. Єдине, що ми знаємо, від дня народження Марії 8-9 вересня проходить 72 дні до цього дня. Посередині будемо мати свято Болотихи (Матері Сирої Землі) 15 квітня, а протилежне 15 квітня – Рахманський Великдень, що утворить стрілу п'ятикінцевої зірки. Ще варіант – це 40 днів до Нового року 1 січня. Числа є відомими в мітології, але циклічність у подальшому не проглядається.
На Введення широко культивується День полазника. В кожній оселі з нетерпінням вичікують, хто першим в цей день провідає оселю (як на Різдво й Василя). Якщо заходить до хати веселий парубок, або статечний чоловік та ще й з грішми, то це віщує благополуччя – в сім'ї будуть здоровими протягом року й вестимуться гроші. Недоброю ознакою приходити за позичкою.
Нерідко роль полазника виконує господар. Вставши рано вранці, він виходить на подвір'я, обмірявши його широкими кроками вздовж та впоперек, заходить до хати й виголошує побажання:
– Дай, Боже, добрий день, щоб худібонька здорова була і я з тобою, моєю жоною, і діточками!
За народними уявленнями, полазник обов'язково приносить щастя й багатство на увесь рік, здоров'я, щедрість ниви, щасливий шлюб або вдалі пологи, багатий приплід у господарстві. Тому до перших відвідувачів ставилися з побожністю. [3].
Ксенофонт Сосенко пише, що в день свята Воведення народ просить духовенство освятити воду в церкві по богослужбі, а ввечері перед Воведенням святить народ воду у себе в оригінальний спосіб: беруть її в такому місці, де сходяться три води, проливають через полум'я підставляючи миску. І держать відтак цю воду як цілющу на всякі хвороби та від уроків. [4, 46].
Степан Килимник про свято робить наступні висновки: "На Введення вводиться зима та "лазять" полазники. В деяких місцевостях замість Введення кажуть "Видіння" (праведні душі приходять дивитися на своє тіло), в інших Введення називають "полазником" і до цього часу – "День полазника". Ці останні точки піддають думку, який був зміст передхристиянського цього свята: – введення зими; прощання з старим роком, освячення вод, спогадування покійників." [2, 210].
Література
1. Введення в Храм Пресвятої Діви Марії. – https://uk.wikipedia.org.
2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
4. Сосенко К. Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого Вечера / Репр. вид. – К.: Сінто, 1994. – 360 с.
Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя: Руське Православне Коло