Утреня
Початок дії ранкової Зорі.
Свято початку дії ранкової (весняної) Зорі виставляємо за аналогією зі святами 4 вересня (Віста) та 4 грудня (Варвара). Один із поширених образів Зорі – священна вогняна Птаха. Якщо зазначені свята символізують початок і кінець вечірнього (осіннього) крила Зорі, то 4 березня знаменує початок ранкового (весняного) крила, дія якого завершується 4 червня.
Назву "Утреня" подаємо за однією з назв ранкової Зорі, які досліджував Володимир Шаян. Він зазначає, що Утро означало Ранок, а Утреня – ранню Зорю. Згодом ця назва була закріплена церковною традицією за ранковим Богослужінням, яке завершували ще перед сходом Сонця. Треба прийняти, що Утреня, подібно як це залишилося в польській мові, означала колись Ранню Зорю. Звідси заутреня означає Службу Божу ще перед появою Ранньої Зорі або саме її появу. [див. 3, 342].
Слово утро споріднене з утроба і нутро, адже Сонце до свого сходу ніби перебуває в утробі Матері-Землі. Червона, "кривава" Зоря проливається в обрії, і народжується Сонце, що виринає з пелени-оболонки – ранкового туману.
Поява Зорі та сходження Сонця символізували перемогу світлих сил над темними. Тому битви часто починалися саме зі світанком, аби заручитися допомогою священної Птахи, що "проливається" променями в ранкових обріях. Її поява була знаком до лютої боротьби з ворогами. Віща Птаха – велика натхненниця воїнів Русі – здіймалася над військом, оспівуючи звитягу хоробрих ратників. [2, 36].
Особливо образно Зорю як Птаху-Войовницю подано у Велесовій Книзі:
Бо Матир-Сва співає над нами, і ідемо стяги наші дати вітрам тріпати, і комоньству степи скакати, да прах підіймемо воєнь за нами, а ворогам дамо дихати ним. (ВК,7г).
Яко соколи нападемо на них і вержемося до борні сильної. То бо Матир-Сва співає в Сварзі про подвиги ратні. (ВК,7д).
І се прилетіла до нас, і сіла на дерево, і співає Птиця. І всяке перо є іне, і сяє цвітами різними – стало і вночі, яко вдень. І співає пісню до борні і до прі, то будемо ми прятися з ворогами. (ВК,8(2)).
Б'є крилами Матир-Сва і кличе нас, якож ідемо за Землю нашу і доб'ємося за огнище племені нашого, се бо суть русичі. (ВК,14). [1].
Ще в одному образі Ранкова Зоря виводить сонячних коней із стайні, аби Сонце могло об'їхати денне небо.
Література
1. Велесова Книга / переклад, коментарі С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7525 (2017). – 192 с.
2. Пашник С.Д. Образ Матир-Сви, як священної птахи русів, у Велесовій Книзі / Бойовий дух воїна. – Запоріжжя.: Руське Православне Коло, 7525 (2017). – С. 28-35.
3. Шаян В.П. Віра Предків Наших. – Гамільтон, Канада: Об'єднання Української Рідної Віри, 1987. – Т.1. – 893 с.
Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя: Рідна Віра