Радуниця. Проводи
Дев’ятий день від смерті Коляди (похорон) і восьмий день від різдва Ярила. Велике весняне поминання, обіди на могилах Предків та вшанування покійних родичів.
Віри
Наступна після Великодня неділя, а відтак і увесь тиждень називався Провідним або Радуницею. Свято називали ще Красною Горою або Могилками [1, 240].
Радуниця – це своєрідне виряджання духів. Вважається, що від Чистого четверга до Провідної неділі покійники провідують своїх близьких і далеких родичів. Особливо активізуються духи-душі від сутінків і до третіх півнів. Удосвіта на Великдень вони разом з членами родин розговляються, а через тиждень їх потрібно урочисто вирядити – до вирію та на охорону нив і врожаю.
Напередодні Проводів у Провідну неділю жінки несуть до храму кошики (хлібини, шмат сала, ковбаси, яйця) й відправляють поминки. Потім з цим їством, що символізує коливо, тобто жертву предкам відвідують могилки. Здебільшого могили відвідують у понеділок (Проводи), хоча подекуди йдуть у неділю після Богослужіння. При цьому гробки приводять до ладу. Якщо страву не святили в храмі, то годиться це зробити на гробках, біля каплиці. Кошики ставлять вряд, біля них запалюють свічки, і священник править велику богослужбу по Предках. Після богослужіння їжу несуть покійникам і розкладають на могилках. Споживаючи їжу, поминають померлих словами:
– Дай нам, Боже, довго на цім світі прожити, в добрім щасті панувати, а померлим – добре у вирії перебувати! [див. 2].
Існує давній звичай пригощати їжею людей, щоб поминали Предків, а ласощі, залишені на могилах, пропонувати взяти дітям (або діти самі забирають їх після поминок) як згадку про померлого.
Микола Костомаров зазначав, що у багатьох слов'ян після поминальної церемонії в честь покійників проводили тризну, яка включало поминальний обід, змагання (ритуальні битви) та різноманітні весілля. Це вказує на віру слов'ян у воскресіння. [див. 1, 240].
Дата 1 квітня припадає на дев'ятий день від "смерті" Коляди, тому цього дня відбуваються Проводи-поховання в човні-місяці (молодик в місячному календарі). Аналогічні свята річного циклу: 1 січня (Новий рік, похорон Мира), 1 липня (похорон Ярила), 1 жовтня (Покрова, похорон Купала).
В цей день (на молодик) святкували Новий рік в давньому Ірані. Оскільки поховальні обряди є тотожними шлюбним, у Проводи можливі різноманітні ігрища, що відтворювали ритуальні "битви" під час весільного обряду. Подібно до цих свят, ушановували й 8-й день від народження нового прояву Сонця.
Після поминок розпочинаються польові роботи. Давній звичай засівати оселю – пов'язаний із народженням, весіллям і похованням – вважався тотожним обряду засівання поля.
Література:
1. Костомаров М. І. Слов’янська міфологія. – К., 1994. – С. 201-256.
2. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя: Рідна Віра