Проводи Русалок
Русалок виряджають до лісу та поля.
Перший після русалчиного тижня понеділок вважається останнім днем "князівства русалок". Це є звичаєві проводи нявок з поля до лісу чи води. В урочистому дійстві беруть участь усі жінки й чимало чоловіків (за іншими джерелами – лише жінки [3, 72]). Дата свята визначається за шестиденним тижнем із прив'язкою до днів тижня.
Прикрасившись квітами та галузками з дерев, усі йдуть у поле, наспівуючи:
Ой проведу я русалочок до броду,
А сама вернуся додому.
– Ідіте, русалки, ідіте,
Да нашого жита не ломіте...
Да наше житечко в колосочку,
Да наші дівоньки в віночку.
... Проводили русалочки, проводили,
Щоб вони до нас не ходили,
Да нашого житечка не ломили,
Да наших дівочок не ловили. [2, 374].
Як варіант обряду, дівчата брали сухий май (троїцька зелень, клечання) і йшли до річки. Там вони робили з маю ляльку, подібну до дівчини, та називали її русалкою. Спочатку цю "русалку" з піснями носили по полю, а ввечері підходили до річки й кидали її у воду. Цей обряд називається "топити русалок". [див. 1, 159].
Жінки цього дня влаштовували для померлих поминальну трапезу, яка мала назви "Мнявку душити", "Шуляка гонити" або "Русалочку проводжати". Під час трапези в полі русалкам у жито через голову кидали шматочки хліба та інших страв, виливали вино й воду, роздавали діткам солодощі, співали русальних пісень. Після завершення трапези жінки струшували зі скатерки крихти їжі в жито й починали махати нею над головою; інші махали невеликими хустинками, вигукуючи: "Гай! гай! гай! Тікай, шуляк, тікай!"
Так проганяли шуляка, який в народних уявленнях символізує передчасну наглу смерть. Обряд мав на меті відвернути від села пошесті, мор, голод, війну – усе те, що несе передчасну загибель людям. [див. 3, 72].
Література
1. Давидюк В.Ф. Первісна міфологія українського фольклору. – Луцьк: Волинська обл. друк., 2005. – 310 с.
2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994. – 528 с.
3. Творун С.О. Практична етнологія для ділових людей. Навчальний посібник. – Вінниця: Книга-Вега, 2005. – 216 с.
Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя: Рідна Віра