Оксана. Зимовий прояв Мокоші
Зимовий прояв Мокоші.
Віри
Свято Оксани відзначають за церковним календарем 24 січня [5, 192]. Спробуємо пояснити це свято з позиції рідновір'я. Ми відносимо його до ушанування Мокоші, порівнюючи з аналогічними датами 23 квітня, 24 липня, 24 жовтня. На ці числа в місячному календарі нічне світило має розкритися у формі літери "С".
Свята Мокоші передують проміжному вшануванню Сонця. Як правило такі свята припадають на 24-те число (коли місяць має 30 днів) чи 25-те число (коли місяць має 31 день). Можливі й невеликі календарні зміщення. Розбіжність у датах ми пояснюємо різною кількістю днів у місяцях, тому давні свята регулювалися відносно місячної системи. Ймовірно, свято Мокоші символізує розкриття лона і витік вод перед народженням нового прояву Сонця, причому попередній прояв мав би завершити свій цикл.
Багато імен можуть або втрачати першу літеру, або навпаки – набувати її. Скорочений варіант імені Оксана – це Ксена. Припускаємо, що розширена форма може звучати як Моксана, що наближає нас до імені Мокоша. У Велесовій Книзі згадуються мокошани (різновид лісовиків чи водяників): "мокошани, якож в подах сплять" (ВК,38а) [1].
Зазвичай словники пояснюють ім'я Оксана від грецького Xenia – "гостинність" або "чужа". [4, 167]. Ксенія – це також епітет Атени як опікунки гостей [6, 162]. Можливо, що жінка гостинно приймає чоловіка, а "чужа" – як символ потойбічного світу. З української мови ім'я можна осмислювати і як пов'язане зі словами "окошує", "скошує". Скошують (жнуть) у полі серпом-місяцем чи косою. І якщо Мокоша уособлює жіноче лоно, то тут виникають і статеві уявлення: жінка (порівняйте – "жнива") ніби "скошує" чоловічий прутень, який віддавши насіння, падає, мов скошене стебло. Матерія з короткою ворсою – оксамит – нагадує поверхню скошеного поля, назву тканини можна тлумачити як "скошена нитка".
Також виникає образ колоса, що потрапляє під жорна, які можуть символізувати жіночі сідниці. Дослідник статевого життя українців Олександр Виженко, приводить наступну пісню:
Ой нема, нема, гей, та кращого
Понад Івана, понад нашого.
Причіпив жорна та й до пояса,
А сам полетів аж під небеса.
І крупу меле, і кашу варить…
Він пояснює, що жорна – то жінка, яка обвила талію Івана своїми ногами. [див. 2, 243-244].
Поєднання двох літер "кс", що пов'язується з косою і місячною сутністю, латинською передається символом "Х". Символ косого хреста водночас пов'язаний з потойбічним світом (чужим) і плодючістю. Його можна бачити на давніх жіночих трипільських статуетках.
Як версію розглянемо й корінь "сан", що трапляється у складних іменах. В етимологічному словнику "сани" пов'язують зі змієм чи полозом [див. 3, 177]; полоззя саней дійсно нагадують змію, а їхня округлість може символізувати Місяць – на відміну від сонячних коліс воза.
Не відкидаймо і зв'язок з ім'ям Роксана, яке виводять із перської та перекладають як "світло" (rūšanī). Звідти ім'я потрапило до грецької. Rōxanē – так звали дружину Олександра Македонського. [див. 4, 176]. Однак такі пояснення слід перевіряти, адже походження часто шукають у чужих мовах, хоча імена можуть мати власну, місцеву основу. Порівняймо, що жіноче лоно теж пов'язують із пролиттям світла, "розою" чи "ружею" – народженням прояву Сонця, поки ще "домашнього", "печного", як дитина-вогнище.
Ще один мітологічний образ, близький до нашої Русалки, найвідоміший персонаж у народних уявленнях фольклору Астурії та Леону (Іспанія) – Ксана (ісп. Xana). Вона мешкає у потоках чистої води, подібної до струмків, в колодязях і навіть у морі. Образ Ксани тісно пов'язаний з водяними німфами.
Література
2. Виженко О.Є. Україна кохання. Фольклорне дослідження. – К.: Деркул, 2005. – 280 с.
3. Етимологічний словник української мови. Том 5: Р–Т. – К.: Наук. думка, 2006. – 705 с.
4. Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. – К.: Наук. думка, 1996. – 336 с.
5. Скуратівський В.Т. Місяцелік: Український народний календар. – К.: Мистецтво, 1993. – 208 с.
6. Словник античної мітології / Упоряд. Козовик I.Я., Пономарів О.Д. – Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2006. – 312с.
Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя: Рідна Віра