Ляльник. Весняна Мокоша
Дівчата водять хороводи на лугу, обирають царівну та співають пісень.
Свято Богині дівочої краси і розквіту природи. За аналогією з іншими періодами року припускаємо, що свято Ляльник присвячене весняному прояву Мокоші.
У місячно-сонячному календарі на цей період нічне світило приймає форму літери "С" – розкритого лона, тобто місячної чаші, наповненою водою. Це підтверджується обрядом ушанування Лялі на лузі біля річки. Ми зміщуємо свято на один день календаря порівняно з датою, поданою в народознавчій літературі (це стосується також свята Ярила), оскільки припускаємо, що дата 22 квітня виникла внаслідок короткого місяця тривалістю 29 днів у більш давнішому місячно-сонячному календарі.
Етнографічні джерела подають такий опис свята:
По обіді на луках збираються хороводи. З-поміж гурту вибирають найвродливішу дівчину, прикрашають їй шию, руки, ноги й талію всілякою зеленню, а на голову одягають вінок зі свіжих квітів. Потім дівчину урочисто всаджують на "трон". Його виготовляють зі свіжовикопаного дерну: кілька дернових плиток складають одну на одну, утворюючи своєрідну лавчину. Поруч із "троном" ставлять глечик з молоком, сир, масло та інші молочні продукти. До ніг "Лялі" кожна дівчина кладе віночок.
Дівчата водять довкола "Лялі" хороводи й співають пісень, переважно веснянки.
Після цього "Ляля" роздає подругам гостинці та кидає присутнім по віночку. Дівчата намагаються впіймати їх на льоту і зберегти вдома до наступної весни. [див. 1, 286; 4; 5].
Іноді віночок дівчині на голову кладе сама Ляля, промовляючи:
Будь щаслива і гожа, як сонце,
Весела, як весна,
Робоча як бджола,
Багата, як земля! [3, 168].
Натомість Степан Килимник цей же обряд Лялі ставить до описів Зеленого тижня. [див. 2, 367].
Малюнок Олесі Вакуленко
Література:
1. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр. Видання друге. - К.: АТ "Обереги", 1994. - 424 с.
2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994. – 528 с.
3. Пістун Т.В. Рідні свята в Колі Сварожому: сценарії виховних заходів. – Тернопіль: Мандрівець, 2014. – 224 с.
4. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
5. Чубинський П.П. Мудрість віків: У 2 кн.: К.: Мистецтво, 1995.
Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя: Рідна Віра