Ярилиця
Освячення сходів. Сороковий день від заходу Коляди.
Малюнок Олесі Вакуленко
У багатьох європейських народів місяць травень має назву "май". Існує кілька пояснень походження цієї назви. В нашій мові слово "май" означає зелень, найчастіше – зелені гілки дерев: "І за образами май, і по гвіздочках май..." (з народної казки). Або: "А тут їде віз повен маю..." У Ю. Федьковича: "Підгір'я, що ся маєм крило, в шовкові трави спать ся клонило". [1, 292].
В українській мові є також слова "маятися", "майорити", які пов'язують із уявленнями про душі Предків, що приходять до людей під час Зелених свят. Саме з 1 травня починається зелений тиждень, який завершується святом Трійці на 6 травня (сім шестиденних тижня після Великодня). На початку травня дерева розпускають перші листя. Господар заносить до хати клечання, і оселя наповнюється особливим запахом, з яким до дому приходять душі Предків. В перших числах травня їх із радістю зустрічають. У багатьох народів ще й досі зберігся звичай "маївок" – розваг, гулянь в гаях чи лісах.
Ці свята мають в Колі Сварожому відповідники й в інші пори року: 1-2 серпня, листопада, лютого, коли ушановують Предки.
2 травня відбувається особливе дійство на 40-й день від заходу Коляди і появи Ярила – люди в супроводі духовних осіб, виходять у поле на освячення сходів ярових культур.
В античній мітології Мая (грец. Μαῖα) була дочкою Атланта й Плейони, одна з Плеяд; матір'ю Гермеса. Це також давньоітальська Богиня природи, на честь якої названо місяць травень-май (Maius). Іноді Маю вважали дружиною Вулкана, ототожнювали з Боною Деєю, Фавною й іншими божествами. Пізніше її почали ототожнювати з грецькою Маєю та шанувати як матір Меркурія (Гермеса). [див. 3, 173].
В індуїзмі Майя (Māyá – "Ілюзія") – це хибне знання, недосяжна енергія Бога, що маскує, приховує реальний світ, підмінюючи його нереальним, ілюзорним. У "" слово "Майя" означає здатність надприродних істот – богів або демонів до чарівних, чаклунських перевтілень. Це поняття має позитивне значення стосовно Богів і негативне – щодо ворогів і демонів. [див. 2, 136].
У кельтів 1 травня відзначають свято Белтейн в честь Бога Беленуса, що нагадує образ Білобога. Протилежним йому є свято Савань або Самайн на 1 листопада (наші Діди). За цією календарною віссю проходить поділ року на літо й зиму. У ніч Белтейну запалювали величезне вогнище.
У христосівській традиції цього часу вшановують день св. Вальпурги (Вальбурги), яку в народних уявленнях вважають покровителькою відьом. Вогнище на честь її честь зазвичай запалювали на пагорбах або на відкритій природі. Грецьке слово "πυρ" (пур чи пір) означає "вогонь".
Якщо протилежне свято Дідів (Головань) 1 листопада часто ототожнюють із Вальгалою (давньоскан. Valhǫll – "Зала полеглих", від valr – "полеглий" і hǫll – "зала"), тобто з вогнем усередині валу (хати), то в ніч на 1 травня вогонь запалювали зовні. Якщо першу частину імені Вальпурга співвідносити з Валь (наш Бог потойбіччя Велес-Вал), то друга частина – "бург" чи "пург" – може походити від лат. burgus чи грецьк. πύργος (піргос) – "вежа". У шведів ім'я пишеться як Valborg, що, ймовірно, перегукується з нашим словом "борг", яке запозичили вважається із заходу. Воно має той самий корінь, що й нім. bergen, укр. берегти, і первісно означало "давати пощаду", "давати строк для виплати". Отже, якщо померлі виходять "маятися" на Зелені свята, живі мають віддячити їм ушануванням.
Цікавим є й західноєвропейський звичай встановлювати 1 травня Майське дерево – прикрашене дерево або високий стовп.
Література:
1. Воропай О. Звичай нашого народу. Етнографічний нарис. – Т.1. – К.: Оберіг, 1991. – 456 с.
2. Калайда Г.І. "" для спраглих. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 2009. – 220 с.
3. Словник античної мітології / Упоряд. Козовик I.Я., Пономарів О.Д. – Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2006. – 312с.
Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя: Рідна Віра