Григор. Домовик

Свято Григора припадає на один із "сонячних" днів календаря. Можна припустити, що це день маленького Сонця, яке ще не виходить за межі двору. Воно може позначати вогнище, яке "горить" в печі.

Піч для нагрівання чи плавлення металів називається горн чи горно, і це слово походить від праслов'янського *gъr̥nъ – "горіти", "жар". Вогонь виступає охоронцем домівки, саме так перекладають з грецької Григорій, що позначає охоронця "не сплю", "пильную", тобто страж. [6, 81]. "Горном" (від нім. Horn – "ріг") також називають духовий музичний інструмент, який у давнину слугував для сповіщення подій, зокрема й тривоги.

Близьким за смислом до імені Григорія є й відносно новий термін "Егрегор" (дав.-гр. ἐγρήγοροι – "дух-охоронець", "той, хто пильнує"). Під егрегором розуміють колективний ментальний стан – "душу" групи, що проявляється у спільних думках, емоціях і прагненнях людей. Це умовна невидима субстанція, котра "огортає" певні явища чи поняття. Егрегор виникає там, де група людей переживає сильні емоції й об'єднується навколо однієї мети. Це можуть бути релігійні громади, творчі або філософські школи, навіть робочі колективи. Сила віри у спільну ідею формує колективну свідомість, яка, у свою чергу, впливає на людину, нерідко незалежно від її волі. [див. 1].

Отже, й родина має свій "охоронний егрегор" – внутрішню єдність, що працює як один організм зі спільною ідеєю. Велика родина поширюється на рівень Держави. Порушення правил спільноти позначається терміном "гріх", етимологія якого складна, та його пов'язують словами: гріти, пекти, кривий, пагорб.

Не менш загадковою виглядає етимологія слова "горіх" – своєрідної міцної хата для ядра. Де шукати символ чарівного горіха? На нашому рідному Триглаві. Середній "зуб" Триглава внизу має форму горіха, а в його середині – перевернута п'ятикінцева зірка – символ вогню (зародку Сонця). Тобто Вогонь перебуває всередині "хатки-пагорба" – це володіння Велеса. І місце, де твориться "первородний гріх": там сходяться два крайніх "зуба" Триглава, що можуть символізувати чоловіче і жіноче начало. Також перевернута п'ятикінцева зірка позначає посланця ангела-охоронця, що падає з Небес. Зірки на небі – це душі наших Предків, то вони мають повернутися на землю і відродитися серед свого роду. Тому і горіх отримав назву "грецький" чи "волоський" не від етнонімів, бо народи мають інші самоназви, а через світоглядне розуміння. Наш горіх-егрегор в шкаралупі тримає тепло домашнього вогнища – зародок Сонця всередині гори.

Аналогічний образ є в христосівців, де народження Ісуса зображають у печері гори (порівняймо з піччю). Це місце називають Вифлиємом (Бедламом), бо немовля народжується в потойбіччі серед бидляти (скотини) – цим місцем опікується Велес. На іконах і картинах малюють, як від Сонця (Геліоса) падає зірка (ан-гел) і світить усередині гори. Вона позначає народження малюка. [див. 4, 87].

Одну з давніх назв острова Хортиці (Хортич) подає Костянтин Парфіроген – "острів Св. Григорія". Сам острів може символізувати човен-камін, де міститься вогнище – зародок Сонця [5, 4,10].

Ім'я Григор багатокомпонентне, від нього походять такі форми, як Грицько, Ігор, Єгор. Воно також співзвучне з ім'ям єгипетського Бога Гора, що відображався у вигляді сокола чи яструба. Гор уособлював ранкове Сонце-дитину, світло, син Ісіди і Осириса. Він бореться зі своїм дядьком Сетом, що володів темрявою і демонами. Гор (Горос, Хорос) в іншому міті є сином Ра – Богом Сонця. Геродот порівнював Гора з Аполлоном. [див. 7, 464, 469].

Треба згадати й Богиню Хатхор (Хата-Гора), що тримає між рогами Сонце і могла зображатися коровою. Вона була чи матір'ю, чи дружиною Гора, й символізувала жіноче лоно: те, що приймає чоловічий фалос, або народжує. Водночас вона уособлювала зоряне Небо, тому вона "володарка неба" чи "володарка зірок", що нагадує звід печі. У деяких цервах і нині зводи оздоблюють зірками, а сам храм розглядають як місце перебування зародку Сонця – Вогню.

Степан Наливайко подає співзвучне ім'я на індуському ґрунті, що підтверджує наше тлумачення значення імені й свята: "Ґріхапаті (griha "оселя" +pati) – "Владика оселі, Господар, Хазяїн". Це одне з імен Сур'ї-Сонця й Аґні-Вогню." [2, 330]. Отже, свято Григора можна ототожнювати з Домовиком-Вогнищем – охоронцем родини.

Такої ж думки про Домовика був Іван Нечуй-Левицький, який у праці "Світогляд українського народу" зазначав, що "тепер, під впливом християнства, народ має домовиків за нечисту силу, трохи шкідливу в хаті… У давні часи домовик був Богом хатнього огню й печі і був певно добрим Богом, а не дідьком…" Також Нечуй-Левицький порівнює Домовика з індуським Богом Агні – Богом блискавки або просто вогню. Давні народи сприймали земний огонь, як на украдений на небі й перенесений на землю. Індуси вважали Агні за господаря в хаті та в сім'ї; він обороняв родину від усякої напасті, дбав про господарське багатство, про харч, щастя й мир в сім'ї господаря. [див. 3, 52-54].

Література

1. Егрегор: що це таке, і як впливає на людину. - https://dailyday.com.ua/nepiznane/egregor-shcho-tse-take-i-yak-vplivae-na-lyudinu.html (дата звернення – 23.01.2023).

2. Наливайко C.I. Українська індоаріка. – К.: Євшан-зілля, 2007. – 640 с.

3. Нечуй-Левицький І.С. Світогляд українського народу. – Київ: Обереги, 1993. – 88 с.

4. Пашник С.Д. Біблійна мітологія. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7531 (2023). – 92 с.

5. Пашник С.Д. Священний острів Хортиця. – Запоріжжя.: Руське Православне Коло, 7522 (2014). – 64 с.

6. Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. – К.: Наук. думка, 1996. – 336 с.

7. Щокін Г.В. Людство і віра. Всесвітня історія народів і релігій – К.: МАУП, 2005. – Т.ІІ – 640 с.

Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя: Рідна Віра

- у форматі PDF

- у форматі DOCX