Вій — грізний образ прихованого, нижнього світу. Найвиразніша його риса — надзвичайно важкі повіки або довгі вії: вони затуляють погляд, якому в міфологічній оповіді приписано руйнівну силу.
Зачинене око і вогонь у землі
Світовит Пашник зіставляє Вія із землею-піччю: зовні вона темна й закрита, а всередині містить жар. Підняте віко в такому прочитанні стає відкриттям межі між прихованим і видимим. Це авторське символічне пояснення, а не буквальний опис природного явища.
Кінець зими як поріг
У календарі svit.in.ua Вія вшановують в останній день лютого — перед початком весняного циклу. Завершення зими тут осмислено як вихід сонячної сили з темного сховку. Поруч з образом Вія виникають теми смерті, переходу й майбутнього відродження.
Його місце в сучасному річному колі слід відрізняти від єдиної загальнослов’янської обрядовості: джерело подає конкретну рідновірську реконструкцію та пояснює її через порівняння міфологічних сюжетів.