Симаргл, також Семаргл або Симарґл, названий серед божеств київського пантеону князя Володимира. Його функції тлумачать по-різному: через охорону рослин і врожаю, крилатий образ та силу вогню.
Крилатий охоронець
У матеріалах ОРУ Симаргла зіставлено з крилатим собакою, вплетеним у рослинний орнамент. Такий образ виражає пильність і захист того, що проростає. Автори пов’язують його з насінням, коренями й плодовитістю землі.
У статті Пашника розглянуто також іранські паралелі — насамперед Сенмурва-Сімурга. Ці порівняння допомагають пояснювати незвичну зовнішність образу, проте питання його походження й самого імені залишається дискусійним.
Вогняна грань
Інше рідновірське прочитання наближає Симаргла до священного вогню, який поєднує земне вогнище з небесною силою. Тут наголошено на теплі, очищенні та підтриманні життя.
Ці дві грані не варто змішувати без пояснення. Крилата істота серед рослин і вогняний охоронець належать до різних способів прочитати малоз’ясоване божество. Спільною залишається охоронна дія щодо живого світу.