Стрибог уособлює повітряний рух і силу вітрів. Його образ охоплює дихання, погоду, мандрівку й простір, через який проходять хмари, птахи, людські голоси та стріли.
Родоначальник вітрів
Стрибог належить до Богів, названих у зв’язку з київським пантеоном князя Володимира. У «Слові о полку Ігоревім» вітри постають його внуками. Ця родинна мова дозволяє побачити безліч різних подихів стихії як споріднені вияви однієї сили.
Вітер у людському житті
У віровченні «Полум’я Роду» він є володарем простору та руху. Поруч зі стрімкою бурею існує легіт — м’який вітерець. Тому образ не обмежений негодою: він охоплює і сприятливий рух повітря, потрібний землі й подорожнім.
Матеріал ОРУ звертає увагу й на музичну грань: подих, що проходить крізь сопілку чи ріжок, стає звуком. Так невидима стихія набуває чутної присутності.
Лук і політ
У сучасній образотворчості Стрибога можуть супроводжувати лук, стріли й розвіяний одяг. Вони передають швидкість, спрямованість і поширення сили. Ці символи читаються разом із головним змістом образу — рухом, який постійно змінює стан світу.