Перун — володар грому й блискавки, один із найвиразніших Богів давньоруської та сучасної рідновірської традиції. У його образі природна міць грози поєднується з військовою честю, захистом громади й силою даного слова.
Гроза, що змінює світ
Громовий удар виражає раптовість і могутність Перуна. Водночас гроза приносить дощ, потрібний землі, тому в джерелах поряд із войовничістю підкреслено життєдайну дію. Перший весняний грім у річній символіці пробуджує світ після зими.
Присяга і відповідальність
У матеріалі ОРУ наведено літописні звістки про присягання руських воїнів Перунові під час укладання договорів. Зброя та щити в цьому сюжеті означають особисту відповідальність за обіцяне. Звідси важлива грань образу — суд над порушенням слова та підтримка справедливого порядку.
Дуб і громові знаки
«Полум’я Роду» пов’язує Перуна зі священними дубовими гаями. Міцне дерево й небесний вогонь виражають силу, яка стоїть на сторожі життя. У сучасній образотворчості поруч з ним з’являються сокира, стріла або меч, а громові знаки вживаються як охоронна символіка.
Шанування Перуна зосереджене на захисті, честі й витриманій силі. Його воїнська постать має сенс у зв’язку з відповідальністю перед тими, кого захищають.