Обіда — тривожний жіночий образ із «Слова о полку Ігоревім». Її поява передає не особисту прикрість, а велике лихо, яке охоплює землю та людей після воєнної поразки.
Лебедині крила
У поемі Обіда вступає на землю й сплескує лебединими крилами. Цей образ перетворює наслідки війни на рухому, відчутну постать. Світовит Пашник зближує її з Обідоносицею — птахою, яка віщує смуток і втрати.
Образ і слово
Автор звертає увагу, що в давньому тексті не завжди можна однозначно розмежувати власне ім’я та звичайне слово на позначення біди чи образи. Зіставлення Обіди з Матір’ю-Славою також подане як можливе прочитання.
Тому основа цього опису — поетична персоніфікація спільного нещастя. Лебідь, збурена вода й тривожна звістка передають руйнування звичного добробуту та нагадують, що війна торкається всього живого довкола.