Мокош, також Мокоша або Макош, поєднує турботу про живу землю з турботою про людське життя. У джерелах вона пов’язана з родючістю, водою, материнством і працею прялі — образом нитки, з якої складається доля.
Земля, що годує
Мокош названа серед божеств київського пантеону князя Володимира. У рідновірських поясненнях її земна сила виявляється у врожаї, приплоді худоби та достатку оселі. Зв’язок із вологою охоплює дощ, джерела й воду, потрібну полю.
У «Полум’ї Роду» Мокоша осмислюється як земний прояв Великої Матері Лади. Це наближає її до щоденної турботи про дітей, їжу, тепло й захист родини.
Пряля долі
Веретено й прядиво розкривають іншу грань Богині: безперервну нитку людського шляху. З нею пов’язують жіноче рукоділля, зокрема прядіння та ткання. У матеріалах ОРУ серед дарів названі льон, вовна та вишиті рушники.
Як читати символіку
Жіноча постать із піднесеними або опущеними руками в сучасних трактуваннях вишивки може позначати звернення до неба чи живлення землі. Такі пояснення залежать від конкретного орнаменту й авторського прочитання. Найсталіше смислове поєднання Мокоші — плодюча земля, волога, материнство й праця, яка підтримує життя.