Мамай у цьому розділі постає як духовний образ вільної української душі.
Це не звичайний календарний Бог, а народний символ воїнської гідності, спокою перед небезпекою, музики, дороги і внутрішньої свободи. У його постаті поєднуються козак, мандрівник, мудрець і охоронець землі.
Мамай нагадує, що сила може бути тихою, а воля тримається не тільки зброєю, а й піснею, пам’яттю та незламною присутністю духу.
Ключові образи
- кобза
- кінь
- воля
- степ