Мамай — впізнаваний образ українського народного малярства: козак із музичним інструментом, кінь, дерево та зброя. У розділі Богів він представлений через рідновірське тлумачення цього образу як вияву сонячної й охоронної сили.
Що розповідає народна картина
Спокійна постава музики поєднана з готовністю до захисту: зброя й кінь перебувають поруч. Дерево створює простір прихистку, а музика виражає внутрішню свободу. Повторюваність композиції зробила Мамая носієм цілого комплексу уявлень про козацький світ.
Сонячне тлумачення
У статті «Козак Мамай як образ Бога Сонця» Світовит Пашник читає цю композицію як своєрідний світоглядний знак. Кінь, дерево й постать козака зближуються з темами сонячного руху, Світового Дерева та оборони роду. Це авторське богознавче прочитання народного мистецтва.
Мамай не має єдиного міфологічного життєпису. Його сила — у самому зображенні: зосереджений, вільний чоловік зберігає лад довкола себе, тримаючи разом пісню, пам’ять і здатність боронити свій дім.