Коляда — образ народженого зимового Сонця та назва свята його повернення. Після найдовших ночей світловий день починає зростати, і ця природна зміна осмислюється як початок нового життя.
Коляда і Божич
На svit.in.ua Коляду описано як наймолодший прояв сонячного божества. У «Полум’ї Роду» молоде Сонце називають Божичем, а Колядою — також свято його народження. В матеріалах ОРУ трапляється й жіноча постать Коляди-Матері. Ці назви передають різні грані різдвяного міфу й не всюди розподілені однаково.
Дім, пісня і нове коло
Колядування робить оновлення Сонця спільною подією родини й громади. Пісня звертається до господарів із побажанням урожаю, приплоду та добробуту. Святкова вечеря, дідух і частування колядників поєднують пам’ять про Предків із надією на прийдешній рік.
Зимове народження Сонця входить до річної послідовності його віків: за дитинством настають весняне зростання, літня зрілість і осіннє згасання. Тому Коляда означає повернення світла та поновлення часу.
Багатозначність назви
Словом «коляда» називають і обрядовий спів, і гостину, і винагороду колядникам. Саме ця багатозначність пояснює, чому в джерелах поруч існують описи божества, свята та його пісенного образу.