Горинь, або Горуня, у матеріалі svit.in.ua постає Богинею-плакальницею. Її образ належить до кола поховального голосіння й скорботи, а не до окремого божества гір чи каменю.
Поруч із Жалею та Кариною
Джерело спирається на уривки «Велесової книги», де Горинь згадується разом із Жалею та Кариною біля загиблих. Її дія передана через горювання: вона оплакує тих, хто полишив життя, зокрема передчасно й насильницьки.
Смисл імені й межі тлумачення
Пашник розглядає співзвучність імені зі словами про горе, горіння та гору й пропонує пов’язати Горинь із Явою — світом живих. Так вона виражає біль живого світу за померлими. Це авторська гіпотеза в межах сучасного богознавства; докладного незалежного переказу про її культ у наведеному матеріалі немає.