Дажбог — один із центральних сонячних образів Рідної Віри. Його ім’я пояснюють через дарування благ: світло й тепло дають змогу рости зерну, працювати людям і продовжувати життя.
Сварожич і життєдайне Сонце
У джерелах Дажбог є сином Сварога — Сварожичем. Його небесна природа невіддільна від земного врожаю: сонячна сила має виявитися у повному колосі й добробуті. Тому в поясненнях образу поряд зі світлом з’являється й волога, без якої посіви не дадуть плоду.
Вислів про Дажбожих онуків у «Слові о полку Ігоревім» став важливим для сучасного розуміння спорідненості людей із божественним світом. Це мова міфологічної належності та духовного зв’язку.
Сонце протягом року
Громада «Полум’я Роду» описує чотири вікові прояви сонячної сили: молодого Божича, весняного Ярила, зрілого Купала та осіннього Мира. На svit.in.ua ця схема розгортається через Коляду, Ярила, Купала й Миробога. Назви різняться, але спільна думка — Сонце проходить народження, зростання, повноту та спад.
Образи шанування
Колесо або сонячний круг, збіжжя й благословення врожаю допомагають читати цей образ. У такій символіці дар Дажбога означає передусім можливість життя й плодючої праці, а не лише матеріальне багатство.